Візит представника ГО "ТДР" до Ліхтенштейну (HB0)

English version

Я пам’ятаю, я к у далеких 1980-х роках до мого батька (UR7HN, ex RB5HN) іноді заходили в гості радіоаматори, які просто проходячи по вулиці нашого міста бачили велику антену на даху п’ятиповерхового будинку і йшли у двір та питали мешканців будинку про радіоаматора, який тут мешкає. Пам’ятаю аматорів з Білорусі та інших міст України. І дісно, радіоаматор, який їде в інше місто або країну, завжди окрім роботи або відвідувань місцевих історичних місць також шукає можливості зустрітись з місцевими аматорами, відвідати аматорський клуб або попрацювати в ефірі додавши місцевий префікс до свого позивного.

Так було і зі мною, коли я у вересні 2018-го зібрався відвідати Ліхтенштейн (HB0). Країна невеличка, населення приблизно 36,000, тому й радіоаматорів там не багато. Візит до Ліхтенштейну планувався не довгий, тому я вибрав двох аматорів у місті Шаан, яких планував відвідати.

Ввечері одного дня я попрямував до свого першого місця призначення, де за даними QRZ.com проживав Michael Groeter, HB0TW. Підійшовши до будинку я не побачив жодної антени і як виявилось пізніше Мікаель в цьому будинку більше не проживав, тому я взяв курс на пункт №2 у моєму списку – Hugo Hilti, HB0LL. За 15 хвилин я підійшов до будинку, біля якого побачив дві антени.

Я відчув полегшення, нібито я щойно провів QSO з HB0. Трішки походивши навколо будинку мені все ж вдалося привернути увагу його мешканця, який підійшов до вікна та відчинив його. Це був той самий радіоаматор, до якого я йшов. Нажаль його вік та стан здоров’я не дав йому змоги поговорити зі мною, і здається він навіть не зразу зрозумів хто я і чому гукав його з вулиці, але посмішка з’явилась на його обличчі, коли я показав йому свою QSL-картку. Мені вдалося поговорити з його дружиною, підписати та передати йому свою картку. Згодом, вже повернувшись додому в Україну я дізнався, що Hugo Hilti, HB0LL є першим радіоаматором Ліхтенштейну, який отримав ліцензію (HE9LAA) ще у 1951 році.

Свій другий візит до НВ0 я підготував краще: знайшов сайт Радіоаматорської Ліги Ліхтенштейну, додав їх до себе в друзі у Facebook та надіслав повідомлення з пропозицією зустрітись у грудні. Мені відповіли одразу два хлопці (Stefan Franz, HB0TR та Michael Greuter, HB0TW/ HB9GPS). Вони надали мені всю інформацію про найближчі репітери Ліхтенштейну, Австрії та Швейцарії та трішки розказали про свою невеличку організацію радіоаматорів у Ліхтенштейні. Мікаель погодився зустрітись коли я буду в Ліхтенштейні та дав свій номер у WhatsApp.

Ввечері 11 грудня Мікаель зустрів мене в місті Шаан. Ми одразу впізнали один одного по фото, які бачили на QRZ.com. Далі був обід в місцевому ресторанчику, де ми спілкувались майже дві години. Звичайно, основною темою був радіоспорт: я розказував про те, як я прийшов у радіо, про батька, про сім’ю, про роботу, про свій радіоклуб та наші буденні справи. Мікаель розказував про себе та свій клуб, про клубну та приватну станцію, особливості отримання радіоаматорської ліцензії в Швейцаріі та Ліїтенштейні, роботу стенду своєї ліги на радіоаматорській ярмарці у Фрідріхсхафені та багато іншого. Ми знайшли багато спільного між нами: обидва служили в армії та були там зв’язківцями (він у Швейцарії, я в Україні), захоплюємося рок-групою AC/DC (Мікаель 16 разів відвідував концерт улюбленої групи) та обидва із сумом відзначили, що середній вік членів наших клубів постійно підвищується, а молодь все більше цікавиться зв’язком в інтернеті, а ніж на КХ та УКХ.

Я також розказав Мікаелю, що один із членів нашого клубу, Дмитро (UT8LN) вже відвідував Ліхтенштейн в складі першої українсько-швейцарської експедиції у 2003-му році. Разом зі швейцарцем Феліксом (HB9XV) вони працювали з містечка Малбун. Радіостанція базувалася на території ресторану. Але, нажаль, власник тієї станціі вже помер (П’єр, HB9QQ – SK), а нові власники відновили ресторан і не погодились на розміщення там радіостанції.

Дві години пролетіли непомітно і прийшов час прощатися. Але попрощались ми тільки на деякий час, тому що часто після таких зустрічей люди залишаються хорошими приятелями на все життя. Я передав Мікаелю невеличкий подарунок від нашої "Козацької Ради" (я мав на увазі Раду та весь клуб «ТДР» :-) ), а він запросив мене попрацювати разом в ефірі наступного разу, коли я повернусь в Ліхтенштейн.